I've heard there was a secret chord That David played, and it pleased the Lord But you don't really care for music, do you? It goes like this The fourth, the fifth The minor fall, the major lift The baffled king composing Hallelujah
В прозрачном небе звучал хорал: Давид играл, Господь внимал, И оба улыбались торжествуя. читать дальшеВсе было так - услышь, очнись! Два такта вниз и снова ввысь, Блаженный царь слагает – Аллилуйя
Your faith was strong but you needed proof You saw her bathing on the roof Her beauty in the moonlight overthrew you She tied you to a kitchen chair She broke your throne, and she cut your hair And from your lips she drew the Hallelujah
Кто в вере тверд, наград не ждет, Но вышла дева из пенных вод. И через миг, сомлев от поцелуя, Ты свергнут в мелкий мир обид, Твой дом разбит, твой лоб обрит - И с губ твоих сорвалось – Аллилуйя
Baby I have been here before I know this room, I've walked this floor I used to live alone before I knew you. I've seen your flag on the marble arch Love is not a victory march It's a cold and it's a broken Hallelujah
Давно мне тот сюжет знаком: Сухим от страсти языком, Как прежде, о любви тебя молю я. Мой щит все также на вратах, Но замок обратился в прах. Разбито все, погибло – Аллилуйя
There was a time when you let me know What's really going on below But now you never show it to me, do you? And remember when I moved in you The holy dove was moving too And every breath we drew was Hallelujah
Но там Он есть над нами Бог. И вдруг его зовут Любовь. Тогда имен не поминая всуе, Прижмемся бережно к плоти – плоть, Чтоб души наши грел Господь, Чтоб каждый вздох звучал как – Аллилуйя
Maybe there’s a God above But all I’ve ever learned from love Was how to shoot at someone who outdrew you It’s not a cry you can hear at night It’s not somebody who has seen the light It’s a cold and it’s a broken Hallelujah
You say I took the name in vain I don't even know the name But if I did, well, really, what's it to you? There's a blaze of light in every word It doesn't matter which you heard The holy or the broken Hallelujah
I did my best, it wasn't much I couldn't feel, so I tried to touch I've told the truth, I didn't come to fool you And even though it all went wrong I'll stand before the Lord of Song With nothing on my tongue but Hallelujah
Напередодні свята, коли люди метнулися по крамницях, виносячи звідти шпроти, смажену рибу, шинку й горілку з перцем, якийсь дивак, озутий у модні черевики (такі тиждень тому були викинули в універмазі "Україна" — двадцять два п'ятдесят з навантаженням — дитячі штанці вісімнадцятого розміру), облився чортівнею і підпалив себе. О, він горів, як порося, смалене примусом, — налетів на людей, що культурно собі стояли в черзі за цитринами, порозбігались усі, як один: від нього так несло смаленим — носа було навернути ніяк. На щастя десь узялося кілька міліціонерів, одразу вкинули його в машину і помчали в бік Лук'янівки. А черги ми таки достоялись. Аякже: що то за святковий стіл без цитрин?
Что остается? Сладкая ложь. Держит костлявой рукою за горло. читать дальшеЧувствуешь? Снова дыхание сперло. Тихо, не трожь! Голову склонишь, как будто покорно. Сделаешь все, чтобы было не больно. Мелкая дрожь. Пальцы трясет так открыто упорно. Вновь улыбнешься притворно. Сладкая ложь.
Сходишь с ума. Мчишься навстречу безумным идеям. Предпочитая секунды неделям. Но, пустота. Встретит тебя по подвалам и кельям. Низкий поклон и привет лицедеям. Свет из окна. Снова поманит, едва пламенея. Сам виноват, но все ищешь злодея. Сходишь с ума.
Переписать. Жизнь изменить, перепутав все строчки. Скобки, тире конвертировав в точки. Перелистать. Полные лживой надежды листочки. Выбросив к черту пустые кусочки. Нет, не достать.
Я вернулся в мой город, который исчез, Потому что лишился привычных чудес, Хоть наружно неплох - не поблек, не зачах, Раздобрев, как холоп на господских харчах.
Он - туристский объект, он в гранит облачён, Он ЮНЕСКО в проект пацифистский включён, И на бабу с веслом наведён марафет, И над пекла жерлом возведён парапет.
И, как встарь, листопадом бульвар занесён, Где с Альцгеймером рядом бредёт Паркинсон. Но меж лип, где заветная вьётся тропа, Чью-то тень безответную топчет толпа.
И глядишь ты с тупым удивленьем вокруг, И зачем-почему, понимаешь не вдруг - В приднепровский песок не вминается след. Ты вернулся в свой город, которого нет.