Владимир Чирков
вже сонце не гріє, життя вечоріє,
й сум, наче сутінки ляже,
і що там чарує та що там чорніє,
і хто мені слово скаже?
як каркають круки! як проситься в руки
каштан на холодній бруківці!
ох, бідний, ні віри тобі, ні науки,
сиди та міркуй наодинці.
які там провини, які там новини
в старій та пожовклій газеті.
смола на стволі, крапля сонця в бурштині,
і осінь, як правда - в секреті.
БХ