В ніч під Івана Купала, папороть квітне маленькими квіточками, що горять, як вогонь. Кому вдасться роздобути квітку папороті, для того нема нічого неможливого: він знатиме, де є скарби в землі, йому відмикатимуться всі замки без ключа, вiн зможе закохати в себе будь-кого.

До поміченого завчасно куща папороті сміливець вирушає звечора. Тому, хто стереже цвіт папороті, радять не озиратися і не боятися нічого, бо чорти мають силу тільки до кола, окресленого освяченим ножем. О дванадцятій годині папороть розцвітає, і тієї ж миті квітка злітає на розстелену освячену скатертину, яку треба швидко згорнути і сховати за пазуху, а ще краще – зробити розріз у шкірі лівої руки, заховати туди квітку і не озираючись бігти.

Папороть квітла, билось сердечкоЛюбисток, м'ята, трохи полину -
Плетуть дівчата чарівне зілля.
Вінки пускали, ватру палили,
Долю шукали, в ніч на Купала.

Папороть квітла, билось сердечко,
Візьми за руку мене, лелечко.
Вік не забуду п'янкі обійми -
Кохати буду, навіки твій я!
Причарувала, поцілувала,
Душу узяла в ніч на Купала!

Щоб воно лягло та й не встало!Хто не вийде на Купайло,
Щоб воно лягло та й не встало!
Щоб воно лягло та й не встало,
Святого Петра не дождало!

Ой, на горі вогонь горить,
Кричить дівчина: живот болить!
Нехай кричить, нехай знає,
Нехай з хлопцями не гуляє!

Наше Купайло проти ночі,
Повипєкає вєдьмам очи!

Папороть цвiте