фото Юрий Гольский

Гори, душа. Гори, а не ропщи!
Чернеет в стуже солнце Украины.
Его ещё согреет кровь калины,
на чёрных водах след её ищи.
читать дальшеПусть горстка нас. Щемящая щепоть.
Лишь для молитв она, для упований.
Остерегает доля нас заране:
густа, крута калиновая плоть.
Но эту кровь и стужа не осушит,
и в белом голошении вины
гроздь боли на пределе глубины
на нас своё бессмертие обрушит.

Памяти Аллы Горской. Васыль Стус. Перевёл с украинского Юрий Беликов

по-украинскиЯрій, душе. Ярій, а не ридай.
У білій стужі сонце України.
А ти шукай - червону тінь калини
на чорних водах - тінь її шукай,
де жменька нас. Малесенька шопта
лише для молитов і сподівання.
Усім нам смерть судилася зарання,
бо калинова кров - така ж крута,
вона така ж терпка, як в наших жилах.
У сивій завірюсі голосінь
ці грона болю, що падуть в глибінь,
безсмертною бідою окошились.

* Вірш пам'яті художниці Алли Горської, по-звірячому вбитої за загадкових обставин 1970 р.

@темы: чужие фотографии, Україна, War