06.02.2015 в 19:24Пишет WTF Postmodern 2015: WTF Postmodern 2015. Внеконкурс. Специальный пост памяти Кузьмы Скряб...

среда, 11 февраля 2015

11:35

Belus-gorri

En boca cerrada no entran moscas

06.02.2015 в 19:24

Пишет WTF Postmodern 2015:

WTF Postmodern 2015. Внеконкурс. Специальный пост памяти Кузьмы Скрябина.

WTF?! Postmodern! Специальный внеконкурс

Название: Наш океан знає більше, ніж ми
Автор: WTF Postmodern 2015
Бета: WTF Postmodern 2015
Размер: драббл, 280 слов
Пейринг/Персонажи: (соответственно)
Категория: джен
Жанр: некролог, он же эпитафия
Рейтинг: PG-13
Примечание: Официально этот пост является выкладкой текстового внеконкурса, поскольку мы имеем право выкладывать внеконкурс только уже прошедших квестов. Мы могли бы подождать до челленджа, но не стали. Потому что нам важно сделать это сейчас. В качестве исходников для иллюстраций использованы фото Кузьмы Скрябина и эта фотография.
Размещение: уносите что хотите

Кузьма Скрябин (настоящее имя Андрей Кузьменко) — украинский певец, фронтмен группы «Скрябін». Родился 17 августа 1968 года в Львовской области, погиб 2 февраля 2015 года в ДТП под Днепропетровском.

Этот пост — способ собрать те крохи Скрябина и «Скрябіна», из которых мы составили себя. Все выпуски «Шанса» и «Шейканемо», которые мы, пробегая мимо телевизора, успевали посмотреть на Интере, все строки про маршрутку, парасолі и особенную любовь («чувіха, я прошу, будь чемна»), которые неделями застревали у нас в головах, и весь трэш «Пающих трусов», и самого Кузьму, которого шатало то в социальную сатиру, то в пародии, то во внезапно-трогательную лирику.

Мы любим Андрея (на этом, собственно, можно закончить). Не в том смысле, что все мы — фанаты, но — в том, что в океане гипертекста, которым мы написаны, есть несколько его строк. Наш океан знає більше, ніж ми / секрети всі у нього на дні.

***

Кузьма Скрябін (справжнє ім`я Андрій Кузьменко) — український співак, фронтмент гурту «Скрябін». Народився 17 серпня 1968 року у Львівській області, загинув 2 лютого 2015 року у ДТП під Дніпропетровськом.

Цей пост — спосіб зібрати ті крихти Скрябіна і «Скрябіна», з яких ми себе себе склали. Усі випуски «Шансу» і «Шейканемо», які ми, пробігаючи повз телевізор, вхоплювали на Інтері, усі рядки про маршрутки, парасолі і особливе кохання («чувіха, я прошу, будь чемна»), які ми тижнями не могли викинути з голови, і весь треш «Пающіх трусів», і самого Кузьму, якого хилило то в соціальну сатиру, то у пародії, то у раптово-розчульну лірику.

Ми любимо Андрія (на цьому, власне, можна завершити). Не в тому сенсі, що ми усі — фанати, але — в тому, що в океані гіпертексту, яким ми написані, є кілька його рядків. Наш океан знає більше, ніж ми / секрети всі у нього на дні.