Валерий Архипов. Хурма

Перестигла, повсюдна, безжальна пізня зима,
ніби сива вовчиця, крутиться, трусить на місто сніг.
Якщо в домі є місце для двох, але двох нема –
значить, білим його накриє перше за всіх.
Із скарбів зимових найліпші лишаться – мерзла хурма
і серця омели зелені в деревах обіч доріг.
І в раптовому світлі уся безвихідь, вся гострота –
в крижаному повітрі, їх сяйвом писані з’являться словеси:
не проси ні про що, крім тепла, ні про що не проси.
Kateryna Babkina