Павлусенко Наталья

Життя – це уповільнена отрута.
Господній сміх є сміхом не для всіх.
Усе, що просто – майже точно гріх,
усе, що складно – навпаки, спокута;
читать дальшехай черепа розколеться горіх,
та думка так і буде не почута.

Не можна знати те, чого нема;
а, те що є – не так цікаво знати.
І ми дарма вдягаємо ці шати –
хоча й скидаємо також дарма.
Бо кожне тіло – то така тюрма,
з якої не наважишся тікати.

Відтак життя триває знов і знов.
Жовтнево осипаються каштани.
Проходять по проспекту городяни.
І, поки ти не все ще запоров,
приходить і вкладає пальці в рани
занадто недовірлива Любов.

Oлександр Михельсон

@темы: El arte, гарбуз, чужие стихи